Медична сестра з вищою освітою (Особливості національної психіатрії, частина 4)
Наталя вирішила внести у свої будні щось нове. І цим новим не виявилася якась тупа інтрижка, куди наполегливо підштовхували «добрі» приятельки. Це був факультет вищої сестринської освіти у медичній академії. Заочний. «По закінченні вишу буде наша медична сестра з вищою освітою та широкими перспективами», – жартували колеги.
«Ну, хоч таку освіту здобути, навіщо – не знаю, але це – мій останній шанс, мабуть», – казала Наталя рідним та друзям.
Надходження пройшло на «ура», захопило п'янке захоплення перемоги і передчуття нового життя. Принаймні, чогось докорінно нового і яскравого в звичній сірості, що вже стала звичною. 5 років пролетіли у чудовому калейдоскопі подій, людей, хвилювань перед іспитами та заліками, виконань курсових та контрольних, радісному святкуванні успіхів. Загалом студентське життя, мегаполіс, нехай двічі на рік по місяцю – це було те, чого Наталя не добрала в юності.
Апогей – диплом, з відзнакою, тріумфуванням та надією на продовження позитивних змін. Щоправда, багато студентів, випускників і навіть викладачів говорили, що диплом «ні про що» — хто з розчаруванням, хто зі співчуттям, хто зі зловтіхою.
(За матеріалами журналу "Старша медична сестра" ©)
