Звіт старшої медичної сестри (Особливості національної психіатрії, частина 6)
Як відомо, докопатися можна до будь-якого. Почалося з причіпок, вимовлянь за дрібні недоліки. А потім було ще одне зібрання (щорічне). З-під тиша на Наталю приготували приголомшливий каток бруду. Нібито був потрібен звіт старшої медичної сестри про розподіл заробітної плати Начебто його можна приховати або зробити той самий розподіл на чиюсь користь.
Насправді це було вкрай некоректне обговорення дій керівника (що здебільшого не мають нічого спільного з істиною) у присутності всіх лікарів, сестер та санітарок.
І жодна жива душі не встала і не сказала: Що тут відбувається? Це все чистої води наклеп, нічим не підтверджений! І чому ми маємо все це слухати?» А потім усе як один підписали «вирок» чи наговор – персоналу було все одно, скільки добра їм зробила старша, аби їх не чіпали, бо страшно, аж жах, раптом звільнять за непослух!
Усі «звинувачення» було розібрано згодом у керівника лікарні, у присутності головної медсестри, начальників планового та юридичного відділів. Нічого крамольного, тим паче незаконного, виявлено не було.
Але цькування йшло своїм ходом. Смішно було читати доповідну, де вказувалося, що Н.С. не подала до оплати лікаря Б., до якої прикладався документ, де роботу лікаря Б. якраз було подано на оплату. Не виходив «кам'яна квітка» у Антона Валерійовича, не було за що звільнити Наталю, хоча він погрожував їй лавою підсудних. (І знову: ніби старша може щось зробити без візи завідувача.)
(За матеріалами журналу "Старша медична сестра" ©)